Чим зовнішня аудіокарта краща, ніж внутрішня?

Майже усі материнські плати для комп’ютерів, що зараз є у продажу, мають вбудовану аудіокарту. Але чимало користувачів ПК, котрі висувають більш високі вимоги до якості відтворення звуку, купують додатково ще й зовнішню звукову карту. Серед таких людей і затяті меломани, і геймери, і професійні музиканти та звукорежисери. Звісно, щоб отримати гарну якість звуку, однієї лише зовнішньої звукової карти недостатньо – потрібно мати ще й чудову аудіосистему та прослуховувати музичні файли виключно з високим бітрейтом (наприклад, у форматі FLAC).

Крім того, зовнішня USB-звукова аудіокарта 6 каналів 5.1 підтримує систему зниження рівня шуму «Dolby Digital». Чим зовнішня звукова карта краща, ніж внутрішня?
Внутрішня аудіокарта нерідко страждає від впливу електромагнітних перешкод, що погано позначається на якості відтворення звуку, тоді як у зовнішньої аудіокарти таких проблем бути не може. Оскільки зовнішню карту, на відміну від внутрішньої, не потрібно вставляти до PCI-слоту у материнській платі, зовнішня аудіокарта не повинна бути маленького розміру. Така необмеженість у габаритах дає змогу виробникові додавати набагато більше роз’ємів, що дає змогу розширити функції аудіокарти. Із роз’ємів зовнішньої звукової карти найбільш розповсюдженими та найчастіше використовуваними є такі: роз’єм для під’єднання до ПК та ноутбука, виходи на задні та передні динаміки, виходи на центральний канал і сабвуфер, виходи на навушники та мікрофон, лінійний вихід, оптичний вихід SPDIF, який видає звук високої якості без спотворень та перешкод. Саме через останній вихід рекомендується з’єднувати звукову карту з аудіосистемою. Для тих, хто сам пише музику, корисними будуть роз’єми типу jack 6,3 мм, які дозволяють підключити більшість музичних інструментів. Якщо у вас не стаціонарний комп’ютер, а ноутбук, то зовнішня звукова карта є єдиним варіантом покращення якості відтворення звуку на ньому.